Кімната в оренду [Частина 7 з 14]

Забуті заручини, Білл відвідує вечірку, Білл отримує посвячення…

🕑 19 хвилин хвилин Романи Історії

«О, чорт, — раптово вилаялася Дженні, коли ми сиділи за кухонним столом і доїдали обід. "Я щойно згадав! У нас сьогодні ввечері справа з Міккельсоном!" — Я зовсім про це забув! Стів сказав. "Я також!" Це був передостанній день мого перебування у Блейків. Незважаючи на те, що ми зблизилися втрьох, я ніколи не подолав відчуття того, що я третє колесо в їхніх стосунках.

Тепер, спостерігаючи за цим туди-сюди, з’ясувалося, наскільки я був не в курсі цих стосунків. У мене було те, що було настільки захоплюючим у «справі Міккельсона» або навіть у тому, що це було. "Ну… ти хочеш скасувати?" — запитав Стів. — Ми повинні? — запитала Дженні у відповідь.

«Це трохи пізнє повідомлення. Крім того, ти знаєш, як я цього чекав». — Я знаю, — сказав Стів. — Але що тоді нам робити з Біллом? "Він добре переночуватиме сам, чи не так?" — спитала Дженні так, наче я не сидів там. «Давай, люба, ти запросила його сюди», — порадив їй Стів.

«Неправильно просто кидати його, коли виникає щось інше». «Я знаю, але ми взяли на себе зобов’язання кілька місяців тому», — захищалася Дженні. — Що таке Міккельсон? — запитав я після того, як вони сиділи, мовчки дивлячись одне на одного. «Це просто приватна вечірка, яку влаштовують деякі наші друзі», — пояснив Стів.

— Ми могли б запитати, — запропонувала Дженні. "Щоб…?" — запитав Стів, кидаючи погляд у мій бік. — Ага, — сказала Дженні, раптово наповнившись надією.

«Я зателефоную Хелен. Що найгірше, що може статися? Вона скаже «ні», і нам не гірше, ніж зараз». — Але… — спробував заперечити Стів, але Дженні вже вийняла телефон і набирала номер Міккельсонів.

Я знизав плечима й збентежено посміхнувся Стівові. «Привіт… Хелен?… Привіт, це Дженні Блейк… так Чудово! А ти?..» Дженні встала й вийшла з кімнати з телефоном біля вуха. «Я не розумію, — сказав я.

— Я маю на увазі, якщо це просто вечірка, то в чому справа? "Ну, Білл, це не просто вечірка. Це щось на кшталт події… дуже тісна група, я думаю, ви б сказали… але ми насправді не обговорюємо це поза групою." "Як Бійцівський клуб?" запитав я. "Так, щось подібне «Я припускаю», — погодився Стів, усміхаючись. Через кілька хвилин Дженні повернулася. «Ну що?» — запитав Стів.

«Вона не була впевнена», — сказала Дженні. «Але я сказав їй, що ми не зможемо прийти, якщо він зможе і що ми поручимось за нього. Якби щось трапилося, це було б на нас." "І…" підказав Стів.

"Вона погодилася", сказала Дженні, схвильовано підстрибуючи. "Чудово!" "Однак було три умови", - попередила Дженні. «Умови?» — запитав я. «По-перше, ми нічого не говоримо Біллу про те, чого очікувати, — повідомила нам Дженні.

— Вони хочуть, щоб він був чистим». «Чистим?» — повторив я знову як папуга. Все буде добре. не хвилюйся По-друге, нас залучили, щоб потім допомогти з прибиранням." Стів кивнув, наче очікував цього.

"А по-третє?" "Вона не сказала… лише те, що вони дадуть нам знати, коли час був правильний." "І якщо ми дотримаємося цих умов… Білл може прийти?" — Ну, схоже, що це все. Дженні підскочила до простору між нами й поцілувала Стіва в губи. Потім мене. Я думав, що ми знову будемо трахатися вкотре, але замість цього Дженні відступила.

Це було несхоже на неї. Мені було цікаво, чи це має якесь відношення до «справи Міккельсона», але я знав, що краще не запитувати. Натомість ми зі Стівом допомогли Дженні прибрати посуд. Було близько восьмої вечора, коли ми під'їхали до бордюру навпроти «Міккельсонів».

Будинок мало чим відрізнявся від резиденції Блейка, скромного двоповерхового будинку з вініловим сайдингом у районі середнього класу. Ми втрьох стояли перед дверима. Стів і Дженні були одягнені. Стів був у темно-синьому костюмі.

На жаль, одяг Стіва мені не підходив, тож я одягнув ту саму сорочку та брюки, які Мел допоміг мені вибрати для моєї подорожі. Вони все ще були досить повсякденними, але кращими, ніж джинси та футболки, в яких я вештався весь тиждень. На Дженні була червона сукня з глибоким декольте майже до пупка. Це гарно підкреслювало її вигини. Стів двічі постукав молотком.

Через кілька секунд двері відчинилися. Позаду була розкішна жінка з кучерявим чорним волоссям, великими карими очима та соковитими губами. Її шкіра мала чарівну середземноморську темряву.

Біля неї стояв вищий худий чоловік у білій сорочці. Він був лисий, але те волосся, яке він мав, було сивим і зачесаним назад, що робило його вигляд привабливим і витонченим. «Гелен! Джордж!» — вигукнув Стів. «Привіт», — відповів Джордж, простягаючи руку.

«Це Білл», — сказав Стів, знайомлячи нас. — Цього тижня він гостював у нас. «Привіт, Білл», — сказав Джордж, потискаючи мені руку.

«Ласкаво просимо». «Ми дуже раді, що ви прийшли», — сказала Хелен високим голосом, який був лише таким, щоб викликати роздратування. Вона кинула на мене швидкий голодний погляд. — Заходьте! Увійшовши у вітальню, ми побачили інших людей, які зібралися групами, балакаючи та сміючись під звуки якоїсь тихої музичної ембієнт-техно, яка тихо грала на стереосистемі.

Один із чоловіків помахав Стіву, той відповів привітанням. Першу годину чи близько того ми просто стояли й балакали, коли прибувало більше людей. Я думаю, що загалом їх було приблизно тридцять-тридцять п'ять.

Вони, як правило, були гарними та красиво одягненими у віці від тридцяти до п’ятдесяти років. Я був там наймолодшою ​​людиною. Це мало чим відрізнялося від вечірок викладачів, які я відвідував у Clinton State. Звісно, ​​я на тих вечірках довго не затримувався, а йшов при першій нагоді. Спілкування – це не зовсім моє захоплення.

Я завжди відчуваю себе ніяково і не знаю, що комусь сказати. Навряд чи когось із цих людей цікавили нюанси перекладу незрозумілих відеоігор з японської на англійську чи щось подібне. Натомість я залишався поруч із Дженні та Стівом, які здавалися набагато природнішими в цій обстановці. Я безперервно посміхався, кивав у відповідних місцях, говорив, коли до мене зверталися, а в інших випадках мовчав. Ми обійшли, і мене познайомили з кількома людьми, імена яких я не міг сподіватися запам’ятати.

Різкий запах горілої марихуани виникав десь у кімнаті, але я не міг сказати, звідки. У якийсь момент Хелен з'явилася, щоб освіжити всіх напоєм. «Чи можу я викрасти Дженні та Стіва на хвилинку?» — запитала Хелен.

«Е-е… звичайно», — сказав я, хоча не був певен, як би я пережив цю вечірку без них. Вони втрьох зникли крізь арку на кухні, а я залишився сам із усіма цими незнайомцями. Я обвів поглядом вітальню, усі різні групи, а потім помітив вільне місце на дивані. Принаймні виглядало зручно. Я сів, намагаючись виглядати так, ніби я справді намагаюся оцінити музику (це було не в моєму смаку, але я хитав головою в такий ритм), і мене здебільшого ігнорували, поки до мене не підійшла пара жінок.

Я помітив, що жодна з них не носила макіяжу, але обидва виглядали природно гарно. Тоді мені спало на думку, що жодна з жінок на вечірці не наносила макіяжу. Мені було цікаво, у чому тут справа.

— Привіт, — сказала вища брюнетка. — Привіт, — сказав я. «Привіт», — сказала нижча блондинка з великими грудьми. «Привіт», — відповів я їй також.

«Я Трейсі, а це Мелоді», — сказала блондинка. Вони сиділи. — Білл, — відповів я, простягаючи руку. — Ми знаємо, — сказали вони в один голос. "Ви робите?" — Усі говорили про тебе, Білле, — пояснила Мелоді.

"Вони мають?" «Ми досить тісна група», — додала Трейсі. «У нас тут небагато нових облич. Я думаю, це робить вас почесним гостем». Обидві жінки широко посміхалися мені й кинули той самий голодний оцінювальний погляд, який я отримав від Хелен у дверях.

«Тобі поки що подобається?» — запитала Трейсі. «Так, усе гаразд», — збрехав я. «Я маю на увазі, що я не дуже любитель вечірок чи щось таке». «О, ми навіть не почали гуляти», — виправила мене Мелоді, а потім почала реготати.

"СТІЙ!" — крикнула Трейсі, також приєднавшись до сміху подруги, і грайливо ляснувши її по коліну. Мелоді хтось передав джойнт. Вона глибоко потягнула його.

"Удар?" — запитала вона мене, показуючи джойнтом. — Ні, дякую, — сказав я. Мені ніколи не подобалася ідея наркотиків. Вони завжди нагадували мені тупих вигорілих із моєї середньої школи, які завжди сміялися над дурницею.

Вони здавалися повними марнотратниками, провалюючи всі заняття та потрапляючи в біду. Я ніколи не хотів закінчити, як вони, сидіти в підвалі моєї мами, кайфувати та робити дурниці зі своїм життям. Мелоді знизала плечима й передала джойнт Трейсі, яка вдарила його двічі й передала далі.

Незважаючи на свої застереження щодо трави, я не хотів виглядати начебто скромним, тому намагався поводитися холоднокровно та невимушено щодо їхнього вживання наркотиків, від чого почувався ще більш незграбним і самосвідомим. Це ще більше розсмішило Мелоді та Трейсі. Хоч би хтось потішився. Раптово в іншому кінці кімнати почувся дзвін. Ми всі повернули голови в цьому напрямку й побачили, що Джордж стоїть на стільці й стукає виделкою по келиху.

— Усім, — почав він, коли в кімнаті стихло. «Усі, я хочу подякувати вам усім за те, що ви були сьогодні. Це чудово бути серед такої кількості знайомих облич. І у нас також є одне нове обличчя. Білл? Білл, де ти?» Я встав.

Усі обернулися, щоб поглянути на мене. Я помахав рукою і сів. «Сподіваюся, ви всі приєднаєтесь до нас і вітатимете Білла на нашому маленькому зібранні», — продовжив Джордж.

«Білле, радий, що ти тут. Сподіваюся, сьогодні тобі справді сподобається. Хто готовий почати цю вечірку?» Натовп підбадьорював.

Я шукав Дженні чи Стіва, але не міг їх знайти. Трейсі теж ніби зникла в натовпі. Але Мелоді все ще сиділа поруч зі мною. — Гаразд, дівчата, ви знаєте, що робити, — сказав Джордж. За сигналом Хелен знову ввімкнула стерео.

Цього разу грала стара повільна пісня Ван Моррісона. Жінки знайшли партнерів і почали повільно рухатися в такт пісні. Мелоді танцювала переді мною, сексуально похитуючи стегнами вперед-назад, дивлячись на мене вниз. Я спробував підвестися, думаючи, що, можливо, вона хоче, щоб я з нею танцював, але вона поклала руку на мої груди й притиснула мене назад. "Просто розслабся і дозволь цьому статися", - сказала вона.

— Нехай що станеться? Я запитав. «Тсс», — змусила вона мене замовкнути. Я сів назад, і Мелоді обернулася. Вона нахилилася так, що її дупа виляла в дюймах від мого обличчя.

Тоді вона зачепила великі пальці за лінію талії спідниці й почала тягнути, кокетливо показуючи верх своїх світло-блакитних стрінгів. Вона подивилася на мене, ніжно прикусивши нижню губу, і потерла рукою вигин дупи. Вона грайливо цмокнула його, перш ніж знову обернутися. Вона продовжувала танцювати в такт музиці, а палець пробігав по вирізу її блузки. Вона застібнула ґудзик і нахилилася наді мною так, що тканина її верху відпала рівно настільки, щоб я міг чітко побачити її декольте та світло-блакитний матеріал бюстгальтера, у якому воно було.

Це було дивно - Дженні, Стів і я трахалися весь тиждень, але ці маленькі дражнильні жести збудили мене більше, ніж я був відтоді, як я приїхав у Вісконсін. Мелоді подивилася на мене, наче ми ділилися таємницею. На моєму обличчі, мабуть, видно, як я насолоджувався її шоу. Вона тихенько захихотіла й знову почала розстібати ґудзики на своїй блузці.

Цього разу вона швидко розв’язала їх усіх і скинула його з плечей, дозволивши йому впасти на підлогу. Здивований, я оглянув кімнату. Інші жінки також танцювали для чоловіків, і на різних етапах роздягання. Хелен схилилася над Джорджем зі своїми красивими великими голими грудьми в його обличчя.

Пара поруч із нами, чиї імена я не міг пригадати, була все ще повністю одягнена, але вона сиділа в нього на колінах, а він спустив руку до її сукні. Мелоді сперлася коліном на диван і нахилилася вперед, притиснувшись грудьми до мого обличчя. Я глибоко вдихнув квітковий аромат її парфумів. Вона простягнула руку ззаду й розстібнула бюстгальтер, дозволивши йому впасти. Її груди вільно звисали.

Вони були не такими великими, як у Хелен чи навіть у Дженні, але вони були сексуальними. Вона піднесла один зі своїх сосків до моїх губ, і я швидко поцілував його. Вага її тіла повільно опускалася на моє, доки вона не стала між моїми колінами. Дивлячись вниз, я відчув, що моя ерекція помітно натягує мої штани. Мелодія простягнула руку й легенько погладила його крізь тканину.

Її дотик був електричним. Вона підвела очі й схвально посміхнулася мені. Вона встала й знову обернулася, все ще погойдуючись у такт музиці. Цього разу, коли вона стягнула талію спідниці, вона стягнула її до кінця.

Все ще зігнута, вона простягнула руку й схопила мене за праву руку. Вона провела ним між стегон. Я міг відчути тепло, що випромінювалося від її стрінгів, ще до того, як я до них доторкнувся.

Вона дозволила моїм цікавим пальцям пограти по вологій тканині кілька секунд, перш ніж відійти. Нарешті вона стягнула трусики на підлогу, відкривши свою красиву кицьку. Воно було абсолютно безволосим і гладким.

Вона простяглася вниз і розтиснула губи пальцями. Я бачив, як рожеве виблискувало від збудження. Її середній палець ковзнув у себе, а потім нахилилася вперед і притиснула його до моїх губ, дозволяючи мені вдихнути її сексуальний аромат, коли пісня закінчилася.

Знову озирнувшись, всі інші жінки були повністю оголені. Усі вони гордо стояли над своїми чоловіками, які дивилися на них із відкритою хітью. Незважаючи на те, що всі вони були старші за мене, не було жодної жінки в кімнаті, яку я б вважав непривабливою. Навпаки, їхня зрілість дала їм відчуття впевненості, яке було абсолютно сексуальним. — Білл? — гукнув Джордж.

— Білл, де ти? — Ось, — сказав я. — Іди сюди, Білле, — сказав Джордж. «Ми запланували для вас щось особливе».

«Е-е, — сказав я дещо збентежено, тому що у мене була досить помітна ерекція, і я не хотів вставати, щоб це виявилося. — Давай, Білле, — сказав Джордж із легким нетерпінням у голосі. Я підвівся, злегка згорбившись, склавши руки перед промежиною, і боязко пішов до центру кімнати, де стояв Джордж. Інші гості сміялися над моєю явною сором’язливістю. «Розслабся, Білле», — доброзичливо сказав Джордж, плескаючи мене по спині.

«У нас тут немає секретів». Він показав іншим хлопцям, які сиділи або стояли навколо в колі. Багато з них також були явно збуджені, але не намагалися цього приховати. Я обережно опустив руки на боки.

Знову я помітив цей голодний погляд в очах усіх жінок на вечірці, коли вони дивилися на помітну опуклість на моїх штанях. — Так уже краще, — усміхнувся Джордж. «Тепер, Білле, ти знаєш, як вони залучають нових членів до банд у Лос-Анджелесі?» Я похитав головою.

«Коли хтось хоче приєднатися до банди, йому потрібно підхопити, щоб продемонструвати свою лояльність і твердість. Інші члени будуть нападати на нового банду протягом короткого періоду часу. Якщо обіцянка витримає натиск, він стає членом.

.. Білле, оскільки ти новачок у нашій маленькій банді, нам доведеться зробити те саме з тобою. Ми збираємося заскочити до тебе».

"Га?" Я запитав. Але перш ніж я зрозумів, що відбувається, кілька чоловіків вийшли з натовпу гостей. Вони схопили мене за плечі, зап’ястя, щиколотки. Вони почали стягувати з мого одягу одяг, коли я боровся з їхніми руками. — Якого біса! — крикнув я.

— Що ти, в біса, робиш? «Розслабся, Білл», — закликав голос Мелоді з залу. "Запам'ятайте, що я вам сказав; просто дайте цьому статися". З мене знялась сорочка. Потім мої черевики та мої штани. Моя ерекція вискочила на світло лампи у вітальні й похиталася, щоб усі бачили.

Я спробував прикрити його руками, але вони стрималися. Відчуваючи, що я нічого не можу вдіяти, я спробував змусити себе розслабитися, як наказувала Мелоді. Напевно, ці жителі передмістя середнього віку не дуже хотіли здерти з мене одяг і бити з мене лайно, намагався я міркувати сам із собою.

Коли моє звивання вщухло під стримуючою силою чоловіків, які тримали мене припнутим до підлоги, жінки, оголені та чудові, почали крокувати вперед, утворюючи щільніше коло навколо мене. Їхні очі дивилися на моє оголене тіло жадібніше, ніж будь-коли. Я був наляканий, але також твердий, як камінь. як вони сходилися до мене.

Хелен була першою. Вона стала на коліна між моїми колінами, розведена двома парами сильних рук. Схилившись над моїм тілом, вона проводила своїми сосками по моєму животу, а її руки тягнулися до моїх плечей.

Її нігті впились у мою шкіру, і вона повільно подряпала світлим слідом по моєму тулубу до основи мого пульсуючого члена. Біль збуджував. Нарешті вона схопила мій член обома руками і взяла його голівку в рот.

Відчуття від цього були приголомшливими, коли язик Хелен майстерно клацав нижньою частиною під головкою протягом приблизно двадцяти секунд. Потім так само раптово, як вона здригнулася, вона зупинилася, встала й відступила назад до натовпу, що дивився. Наступна жінка, худа руда з меншими грудьми, взяла свою чергу з моїм тілом, смоктаючи мої соски та гладячи мій член міцною рукою.

Наступний приземлив її гарячу мокру кицьку проти мого члена. Трейсі, яку я зустрічав раніше, була після цього, і вона фактично взяла мене всередину себе, пристрасно катаючись на мені приблизно сорок п’ять секунд. Поступово страх пройшов. Я перестав боротися, і руки послабили хватку.

Одна за одною кожна з жінок виходила вперед і використовувала моє тіло. Хто ротами, хто кицьками. Одна обгорнула свої красиві великі груди навколо мого члена, стискаючи його вгору та вниз у своєму декольте.

Руки й губи досліджували все моє тіло. Кілька авантюрних пальців навіть пройшли повз мої яйця до сраки… І всередині! Спочатку це було трохи некомфортно, але дискомфорт змішався, додався та втратився в інших відчуттях. Дженні швидко з’явилася десь посередині всього цього.

Вона зробила мені короткий гучний, вологий, неохайний мінет, а потім знову зникла в натовпі. Я помітив, що деякі хлопці, дивлячись на це, масажували тверді кінцівки через штани. Жодна з жінок не провела зі мною більше хвилини, але я втратив рахунок, скільки їх було. вісімнадцять? двадцять? Мелоді, яка раніше дала мені танцювати на колінах, була останньою.

Вона перелізла на мене зверху, і спустилася на мій жорсткий член - зворотна пастушка. Змащений плювками й соками всіх інших жінок, я без зусиль ковзнув у неї. Наразі стримуючі руки вже повністю зникли, і я міг вільно рухати кінцівками. Я схопив її за стегна, коли її дупа підстрибувала вгору та вниз на мені.

Її руки пірнули перед нею. Один обхопив мої яйця. Друга стимулювала власний клітор. «Будь», — вилаялася вона мені через плече. Я не знаю, що було в цьому одному слові — можливо, це був просто задиханий тон її голосу, — але це була та крапля, яка зламала спину верблюду й відправила мене через точку неповернення.

— О, чорт! — вигукнув я. "Я збираюся кінчити!" Це викликало схвальні відгуки інших гостей. — Так, Білле, — підбадьорила Мелоді.

«Дай мені свою молоду ебану сперму». «Сперма! Сперма! Сперма!» — скандували гості. Ще через дві секунди я це зробив. Моє тіло напружилося, а очі міцно заплющилися. Я сильно втиснувся тазом у Мелодію й відчув, як мій член бризкає густою липкою спермою в її чудово теплу слизьку кицьку.

Гості зірвали бурхливі оплески. Коли мій член перестав пульсувати і мій оргазм вщух, Мелоді зістрибнула з мене. Маленька цівка білої сперми стікала з її кицьки вниз по стегну і бризкала мені на живіт. Вона встала, з гордою посмішкою подивилася на слухачів і вклонилася.

Гості аплодували їй. Гелен підійшла до мене з гарячою вологою ганчіркою й простягла її мені. — Молодець, Білле, — сказала вона.

«Так», — погодився Джордж, дивлячись униз, де я все ще лежав на підлозі, і тепло усміхаючись. «Чудово. Ласкаво просимо до банди».

— Дякую, — сказав я, витираючись ганчіркою. Він схопив мене за руку (ту, що не тримала мочалку), і допоміг підвестися. Після останніх оплесків натовп почав розходитися до власних розмов або доливати напої.

Подібні історії